(11.07.1986 – 18.03.2022)
Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам’ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали
Він був закоханий у море, свою професію, любив до нестями дружину й дітей, маму і сестричку, які завжди чекали його з далеких рейсів, велику рідню і чисельних друзів, які були у нього по всьому світу, любив життя, любив свою малу батьківщину с. Десантне Вилківської ОТГ Ізмаїльського району Одеської області.
Олександр Васильович Чапурін, один з найкращих студентів, випускників 2022 року Відокремленого структурного підрозділу «Кілійський транспортний фаховий коледж ДУІТ» заочної форми навчання, спеціальності 271 Річковий та морський транспорт.
За роки навчання Олександр визивав загальну повагу колективу, був спокійним, врівноваженим, доброзичливим й допитливим студентом, людиною, яку звичайно називають «майстром на всі руки», простий роботяга. Ще у Сашка була особливість, його посмішка, з ямочками на щоках легкої небритості, була по-дитячому щирою й відвертою, а очі випромінювали радість, харизматичний й позитивний чоловік. Здавалося б, життя повністю владналось, успішно закінчив коледж, склав екзамени на отримання робочого диплому, запропонували хороший контракт, у сім’ї підростають діти, дуже важко «пройшли» з родиною через страшне випробування ковідом. Здавалось, все важке й страшне вже позаду, настає спокійне розмірене сімейне буття, плани на майбутнє, але…
Але… постукала біда – на українську землю вдерся непроханий «брат» з Півночі…
І Олександр з перших днів добровольцем пішов боронити свою сім’ю, свою Батьківщину, всіх нас.
18.03.2022… місто Миколаїв… Жахливий ракетний обстріл…
В результаті обстрілу російськими ракетами типу «Калібр» казарми з військовослужбовцями Олександр Чапурін і його побратими отримали травми несумісні з життям…
За неписаними законами війни, з усіма її наслідками, смерть, забирає найкращий цвіт нації. Високу ціну ми платимо, щоб настав мир на нашій землі.
Відданий, щирий, надійний, справжній Воїн – Сашко Чапурін, він гідно й достойно склав останній свій екзамен на присягу вірності Батьківщині, своєму народу, честі воїна-захисника.
У ці гіркі хвилини щиро поділяємо горе сім’ї, разом із всією громадою схиляємо голови у глибокій скорботі. Висловлюємо велику вдячність рідним Олександра Чапуріна за те, що виховали справжнього патріота України, який віддав за неї життя. Немає таких слів, які б зараз могли заспокоїти родину героя. Він був, є і буде справжнім сином України.
Його життя, як спалах зірки! Віримо, що вона вічно світитиме нашим землякам!
Вічна шана та доземний уклін загиблому воїну…
