(19.11.1996 – 17.03.2024)
Він той, про кого кажуть цвіт нації,
сміливий воїн, патріот та справжній син свого народу,
для якого Україна була у серці,
а Свобода і Гідність – понад усе!
Олександр Грінченко, родом із Жмеринки, по закінченні Жмеринського ліцею № 5 в 2014 році приїхав в Київ та вступив до Державного економіко-технологічного університету транспорту (з 2016 року – Державний університет інфраструктури та технологій) на спеціальність 275 Транспортні технології (на залізничному транспорті), у 2018 році отримав диплом бакалавра, у 2019 році – диплом магістра. На початок війни Олександр займався бізнесом і знаходився за кордоном. Зі своїм багажем знань хлопець міг би продовжувати займатися улюбленою справою і успішно працювати за кордоном, але після повномасштабного вторгнення прийняв рішення стати на захист рідної землі і свободи кожного з нас і повернувся в Україну.
Не маючи жодного військового досвіду за плечима, 29 квітня 2022 року Олександр пішов опановувати військову справу. За кілька тижнів він вже професійно розміновував території будучи сапером. Своєю відповідальністю, стійкістю та відвагою молодший сержант Олександр Грінченко заслужив авторитет у побратимів і був призначений на посаду командира відділення керованого мінування 1-го інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення. Морпіх Олександр Грінченко із позивним «Чечен» або «Монах» не боявся брати на себе відповідальність, завжди був готовий підставити плече і допомогти побратимам у небезпечних ситуаціях. Так плече-в-плече пройшли вони бої на Донецькому та Запорізькому напрямках, в Соледарі, Авдіївці, звільняли Херсон від окупації.
Там же на Донеччині, він одружився із Надією (також випускницею Державного університету інфраструктури та технологій), яка стала на захист України в лавах Збройних Сил. Любов на війні… Здавалося б, такі непоєднувані слова, але їхні серця билися в унісон заради світлого майбутнього.
«Він любив життя, ніколи не відмовляв нікому у допомозі, читав багато книг і колекціонував шеврони. Я до цих пір не можу повірити у те, що сталося. Він був найкращим для усіх нас, для друзів і побратимів», – з болем згадує матір Олександра – Ольга Дунаєвська.
Журналісти телеканалу «Суспільне. Черкаси» зняли сюжет про морських піхотинців в Херсоні, серед яких був і 27-річний молодший сержант 36-ї окремої бригади морської піхоти Олександр Грінченко. Розвідники-сапери, які в минулому були будівельниками, аніматорами, підприємцями, інженерами, змушені були стати на захист держави. У сюжеті Олександр розповідає, що війна змінилася, і вона переросла у формат використання сучасних технологій, різних видів дронів, літальних апаратів.
На превеликий жаль, на момент виходу відео в ефір стало відомо, що «Чечен» загинув… 17 березня серце воїна зупинилося внаслідок удару ворожого БПЛА у н.п. Киселівка Херсонської області.
Його остання цитата у відеосюжеті була такою: «Я хочу подарувати своїм рідним безпеку, впевненість у завтрашньому дні. А не просто взяти і втекти. Так чоловіки не роблять».
Безперечно – він був справжнім чоловіком!
Відповідальний, завжди вимогливий до себе, ініціативний, цілеспрямований та старанний – таким був та назавжди залишиться у нашій пам’яті Олександр Грінченко.
Герої не вмирають, а навічно вписують своє ім’я в історію боротьби українського народу.