12.12.1975 – 29.04.2024
Народився в українському Донбасі
і загинув на Донбасі, захищаючи Україну
Олексій Половко народився 12 грудня 1975 року в. смт. Вугляр, м. Макіївка, Донецької області. У дошкільному віці Олексія родина переїхала до міста Фастів Київської області. В 1991 році Олексій закінчив Фастівську ЗОШ № 9 і вступив у Київське річкове училище на спеціальність “Технічна експлуатація електроустаткування та автоматики суден», яке закінчив 1995 році і отримав кваліфікацію техніка-електромеханіка. До служби в армії Половко Олексій працював на пасажирських теплоходах, які курсували по Дніпру. В 1996-1997 роках проходив службу у Прикордонних військах України. Під час служби закінчив школу сержантів у Львівській області та отримав звання старшого сержанта. Після служби в армії Олексій продовжив працювати в галузі судноплавства України. В 2004 році закінчив коледж морського і річкового флоту Київської державної академії водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного за спеціальністю “Судноводіння” і здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста – судноводія. В 2008 році закінчив Київську державну академію водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки “Судноводіння і енергетика суден” і здобув кваліфікацію бакалавра з судноводіння. Він працював в різних іноземних компаніях міжнародного судноплавства. Об’їздив багато країн світу. До початку повномасштабного вторгнення рф,займався підприємницькою діяльністю в Фастові. 24 лютого 2022 року Половко Олексій Віталійович добровільно прийшов до Фастівського військкомату та вступив у лави 208 батальйону 114 ОБрТрО. Неодноразово приймав участь у виконанні бойових завдань на лінії фронту. У квітні 2024 був переведений до 134 батальону 114 ОБрТрО, того ж місяця у складі батальйону вирушив на Покровський напрямок. Там був прикомандирований до 47-мої окремої механізованої бригади «Ма́ґура». 29 квітня 2024 року рашистські окупанти пішли наступом на н.п. Соловйово, Покровського району, Донецької області. Олексій з побратимами вели бій, відбиваючі численні штурми російських загарбників на їх спостережний пункт. Нажаль окупанти мали значну перевагу у живий силі… Олексій загинув в результаті бою, до останнього тримаючи автомат в руках та захищаючи рідну землю. Олексій був добрим,чесним та порядним. Любив життя, любив Україну, свою сім’ю та мав великі плани на майбутнє. Був надійною опорою для своєї сім’ї, щирим другом, люблячий сином та братом. Дома залишились мати Тетяна,брат Максим,невістка Євгенія та племінник Марк.
Вічна і світла пам’ять Герою!
Герої не вмирають, до поки ми пам’ятаємо їх!
